Будучи немовлям його продала власна мама за 10000 рублів. Прийомні батьки та брати уникають спілкування. Що ж робити коли єдині рідні люди починають ігнорувати твоє існування? Шукати свою правду сьогодні до мене прийшов Сергій Стеценко.
Чоловік проживає у селі Крючки, Харківської області. За допомогою поліграфа ладен довести своїй сім’ї свою щирість до них. Та чи все так насправді? Вкотре істину знаходжу я, Володимир Ведмідь, виконавчий директор Всеукраїнської Асоціації Поліграфологів.
Біологічні батьки відмовились від Сергія ще у пологовому будинку. Пані Галина, яка всиновила Сергія, коли той був ще немовлям, виховувала його, а через 13 років завагітніла і народила ще чотирьох синів. Зізнається, що прийомного любила, як своїх. Батьки довго приховували правду від дитини, але коли той виріс і дізнався, що не рідний, то це залишило дуже глибокий слід у душі Стеценка. Після цього почуття «відчуження» для власної сім’ї не припиняє переслідувати чоловіка.
Клопітливі пошуки власної мами були не самим позитивним спогадом для Сергія. Встановивши, що будучи немовлям біологічна мама відмовилась від нього і заплатила великі, на той момент гроші, лікарям, для того, щоб ніхто нічого не казав хлопчику, Сергій прийнявся шукати жінку. Та знайшов. Але вона навідріз відмовляється навіть визнавати, що має сина.
Біологічна матір сказала Сергію, що він для неї помер і ніколи не існував.
На жаль, відносини з прийомною мамою складаються не найкращим чином. Чоловік постійно відчуває себе «чужим» для неї, нерідним для братів та й взагалі непотрібним своїй родини. Але ж насправді ситуація трохи інакша.
«Ви визнаєте, що постійно клянчите у братів гроші?», ствердна відповідь виявилась цілковитою правдою. За показниками дихання і серцевих скорочень, я побачив, що емоції його захопили. Спочатку, я подумав, що це сором, але згодом проаналізувавши реакції детальніше я зрозумів, що соромом тут і не пахне. Це цілковите незадоволення, бо людина не хоче чути правду, а правда в тому, що Сергій вважає всіх винними йому.
Він постійно знаходить виправдування своїй ліні, та бажає, щоб брати виконували всю хатню роботу за нього. Регулярно приїжджали і гостювали у нього. Образа глибоко сидить у душі Стеценка і не дає йому змоги не те що спокійно жити, а просто розвиватись і працювати.
Питання, яке я задав наступним поставило всі крапки над «і» в цій історії. «Ви готові пробачити Галині всі образи, лише б вона обійняла Вас так само тепло, як рідних синів?», Сергій відповів – «Так». Це питання викликало якісь занадто дитячі реакції. Справа в тому, що дитина не здатна об’єктивно оцінювати реальність, вона є заручником емоцій і надуманих цінностей і саме цей суб’єктивізм був притаманний Сергію. В ході тестування виявилось, що чоловік дозволив собі жахливі речі – він підіймав руку на маму.
Пані Галина стверджує, що всіх обіймала однаково, але ладна зробити це ще раз, аби син заспокоївся. Вона сказала, що щиро любить його і завжди любила, як рідного.
Після тестування Сергій Стеценко зізнався, що після довгих років мовчання він був дуже радий поговорити з родиною. А я радий що поліграф вкотре допоміг позбутись душевного тягаря респондентові. Звертайтесь, шановні, я ладен допомогти кожному.
#ведмідьдіє
Посилання на повний випуск нижче:
