Володимир Ведмідь, керуючий партнер Об’єднання «Ведмідь, Іщук та партнери», Голова Національної асоціації поліграфологів України, експерт-поліграфолог, став гостем 153-го випуску шоу «Несерйозна розмова» стендапера Дмитра Тютюна.
У легкій розмові говорили про поліграф без телевізійних міфів: що насправді реєструє прилад, навіщо потрібна передтестова бесіда, чи можна протидіяти дослідженню, чому не можна зробити висновок за одним питанням і яку роль у поліграфології відіграє пам’ять людини.
(Володимир Ведмідь, Голова Національної асоціації поліграфологів України, керуючий партнер Об’єднання «Ведмідь, Іщук та партнери», експерт-поліграфолог з Дмитром Тютюном, стендап-коміком і ведучим подкасту «Несерйозна розмова»)
Поліграф не визначає брехню
Одне з найпоширеніших уявлень про поліграф, що прилад безпосередньо «бачить», коли людина бреше. Насправді це не так. Поліграф не визначає брехню як таку. Він реєструє фізіологічні реакції людини у відповідь на запитання, а поліграфолог аналізує їх у межах відповідної методики.
«Немає червоної чи зеленої лампи, яка загоряється у поліграфолога», — пояснив Володимир Ведмідь під час розмови.
Сучасний поліграф працює з кількома фізіологічними каналами. Залежно від моделі та комплектації їх може бути від п’яти до восьми. Прилад реєструє, зокрема, зміни дихання, діяльності серцево-судинної системи, шкірної провідності та інші фізіологічні параметри. Тобто поліграфолог не «підключається до мозку» і не отримує доступу до думок людини. Він спостерігає за тим, як нервова система реагує на інформаційні стимули на рівні фізіології.
(Володимир Ведмідь, Голова НАПУ, керуючий партнер Об’єднання «Ведмідь, Іщук та партнери», експерт-поліграфолог — пояснює, що поліграф не визначає брехню)
Чому поліграфолог дивиться не лише на поліграму
Ще один міф — що робота поліграфолога полягає у тому, щоб просто дивитися на графіки. Насправді дослідження починається задовго до появи перших тестових запитань. Передтестова бесіда — важлива частина процедури. Поліграфолог встановлює психологічний контакт із людиною, оцінює її стан, особливості поведінки та реактивність. За словами Володимира Ведмедя, іноді під час професійної бесіди можна отримати більше інформації, ніж безпосередньо під час дослідження за допомогою поліграфа.
Це особливо важливо, коли йдеться про службові або кадрові перевірки. Наприклад, якщо у колективі сталася крадіжка, завдання поліграфолога не просто отримати від кожного співробітника відповідь «я не причетний». Під час бесіди можуть проявитися обставини, конфлікти чи інша інформація, яка допоможе правильно сформувати подальше дослідження. Водночас психологічне спостереження не може замінити поліграф. Це ще одна професійна пастка: досвідчений спеціаліст може настільки покладатися на власну інтуїцію, що починає робити висновки за поведінкою людини, а не за результатами дослідження.
Чому не можна просто посадити всіх злочинців на поліграф
Питання добровільності — принципове. Поліграфне дослідження є фізіологічним дослідженням і проводиться за добровільною згодою людини. Тому навіть у кримінальному провадженні людина не може бути просто примусово посаджена за поліграф. Але є й інша принципова річ: поліграф не встановлює вину особи. Дослідження може стосуватися конкретних дій, обставин чи обізнаності людини. Проте відповідь на питання про те, чи вчинила людина певну дію, і юридична оцінка цієї дії — не одне й те саме. Саме тому поліграф не може замінити слідство, докази чи юридичну процедуру.
(Експерт-поліграфолог Володимир Ведмідь та стендап-комік Дмитро Тютюн — про поліграф без міфів у «Несерйозній розмові»)
Хто найчастіше замовляє поліграф
Попри популярність поліграфа у телевізійних шоу та приватних історіях, основним замовником досліджень залишаються роботодавці.
Йдеться про:
- перевірку кандидатів під час працевлаштування;
- періодичні перевірки працівників;
- службові розслідування;
- перевірки у приватному бізнесі;
- державному секторі;
- правоохоронних структурах.
Окрема сфера — безпека бізнесу. Працівники можуть мати доступ до конфіденційної інформації, клієнтських баз, кодів, фінансової інформації чи інших ресурсів, втрата яких може завдати компанії значних збитків. При цьому проходження поліграфа не означає примусу. Для кандидата це одна з умов, запропонованих роботодавцем, на яку він погоджується або відмовляється.
Зрада — популярна, але далеко не єдина причина звернення
Окремо під час розмови не оминули приватні перевірки, зокрема питання подружньої вірності. За словами Володимира Ведмедя, такі звернення справді трапляються регулярно. Але тут є важливе професійне обмеження: поліграфолог досліджує конкретні події минулого, а не майбутнє. Наприклад, можна сформулювати питання щодо того, чи відбулася певна дія. Натомість питання на кшталт «чи буде він мені зраджувати?» або «чи кохає він мене?» не є коректними об’єктами поліграфного дослідження. Людина не знає, що станеться в майбутньому, тому поліграф не може передбачити майбутню поведінку.
Чи можна обманути поліграф?
Це, мабуть, найпопулярніше питання, яке виникає навколо поліграфа. Відповідь Володимира Ведмедя проста: поліграф неможливо «обманути», тому що поліграф — це прилад. Він реєструє фізіологічні реакції. Якщо говорити про протидію дослідженню, то фактично йдеться про спробу вплинути на результати дослідження та ввести в оману поліграфолога, який ці дані аналізує. І тут усе залежить від професійності спеціаліста. Під час розмови Володимир Ведмідь виділив кілька основних видів протидії:
- Фізична протидія.
Спроби напружувати окремі м’язи, завдавати собі болю, рухатися або іншим чином змінювати фізіологічний стан. - Психологічна протидія.
Спроба навмисно змінювати фокус уваги, занурюватися у певні образи чи стани, виконувати паралельні розумові операції. - Медична протидія.
Використання речовин, які можуть впливати на фізіологічне реагування.
Але жоден із цих способів не є універсальним «секретом обману» поліграфа. Сучасне обладнання має додаткові канали, які допомагають фіксувати спроби фізичної протидії. Наприклад, рухи та напруження можуть проявлятися через канал тремору. Тому те, що людині здається непомітним, для досвідченого поліграфолога є очевидним.
Пам’ять, якою людина не може повністю керувати
Одна з найцікавіших частин розмови Володимира Ведмідя з Дмитром Тютюном стосувалася пам’яті. Людина не може за власним бажанням просто стерти з пам’яті подію, яка вже відбулася. Особливо якщо це була нетипова або емоційно значуща подія. Саме на цьому, за словами Володимира Ведмідя, значною мірою базується робота з інформацією, якою людина володіє. Якщо людина була безпосередньо причетна до певної події, то вона може мати обізнаність щодо деталей, навіть якщо не хоче про це говорити. Тому поліграфолог не обмежується прямим запитанням: «Ви це зробили?» Методика дозволяє перевіряти, зокрема, обізнаність людини щодо деталей події.
Поліграф — це не магічний «детектор брехні»
Розмова Володимира Ведмедя та Дмитра Тютюна показала просту річ: навколо поліграфа досі існує чимало міфів.
- Поліграф не читає думки.
- Не підключається до мозку.
- Не має кнопки «брехня».
- Не встановлює юридичну вину.
- Не дає відповіді на питання про майбутнє.
- І його неможливо «перехитрити»
Поліграф — це інструмент реєстрації фізіологічних реакцій. А результат дослідження залежить від методики, правильного формулювання питань, професійності поліграфолога, якості проведення процедури та комплексного аналізу отриманих даних.
Повну версію розмови дивіться за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=hTLzyBpWoc4
